Стресовий перелом стегна: ознаки на МРТ та рентгенограмі

Стресові переломи шийки стегнової кістки класифікуються за анатомічною локалізацією, оскільки механічне середовище принципово відрізняється. Переломи на стороні напруги виникають на верхній шийці стегнової кістки, де під час навантаження діють розтягуючі сили. Верхній кортикальний шар менш стійкий до розтягнення, і переломи тут несуть високий ризик зміщення, повного перелому та наступного асептичного некрозу головки стегнової кістки. Переломи на стороні напруги, що поширюються більш ніж на 50% ширини шийки, або будь-які завершені переломи є ортопедичними невідкладними ситуаціями, що потребують термінової хірургічної фіксації. Переломи на стороні стиску виникають на нижній шийці стегнової кістки, де компресійні сили вищі, але кортикальний шар краще їм протистоїть. Ці переломи є внутрішньо стабільнішими і зазвичай ведуться без навантаження з поступовою реабілітацією за умови, що ретельний рентгенографічний та МРТ-моніторинг підтверджує відсутність поширення.

Звичайні рентгенограми є нормальними у до 50% стресових переломів шийки стегнової кістки на ранніх стадіях, оскільки порушення кортикального шару та періостальна реакція потребують від кількох днів до тижнів для розвитку. МРТ виявляє периостальний та ендостальний набряк протягом 24–72 годин від початку симптомів із чутливістю, що наближається до 100% на T2-жиросупресованих або STIR-послідовностях. МРТ також визначає ступінь перелому: набряк кісткового мозку без лінії перелому вказує на низькоступеневу стресову реакцію, тоді як дискретна низькосигнальна лінія перелому в набряку підтверджує повний стресовий перелом та визначає його локалізацію на стороні натягу або компресії. Ця відмінність безпосередньо визначає, чи потребує пацієнт невідкладної операції, захищеного навантаження або обмеження активності — рішень, які не можна безпечно прийняти лише на підставі клінічних даних або звичайних рентгенограм.

Відносний дефіцит енергії в спорті, раніше описаний у жінок-спортсменок як «тріада жінки-спортсменки» (недостатнє споживання енергії, менструальна дисфункція, низька мінеральна щільність кісток), виникає, коли доступність енергії — різниця між споживанням харчової енергії та витратами енергії під час фізичних вправ — хронічно недостатня для підтримки нормальної фізіологічної функції. Низька доступність енергії пригнічує гіпоталамо-гіпофізарно-гонадну вісь, спричиняючи менструальні порушення у жінок і зниження тестостерону у чоловіків, що разом з дефіцитом поживних речовин порушує накопичення та ремоделювання кістки. Результатом є знижена мінеральна щільність кісток, що підвищує сприйнятливість до стресових переломів значно більше, ніж можна передбачити лише за навантаженням. Лікування вимагає мультидисциплінарного підходу: лікаря спортивної медицини, дієтолога та психолога, що займається розладами харчування, разом із кісткоспецифічним медикаментозним лікуванням — кальцієм, вітаміном D, а іноді бісфосфонатами у тяжких випадках.